Війна ще не скінчилася. Українським бійцям в районі Донецького аеропорту потрібні тепловізори
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
“Я не вірю в Бога. Я точно знаю, що він є. За півтора року війни траплялися речі, які по-іншому просто не пояснити” – сказав мені командир роти п’ятого батальйонно-такт
Про їх формування я дізнався ще в січні, під час останніх боїв за донецький аеропорт. Я спілкувався з одним з перших осіб 81-ї бригади, і він сказав: “Дорогі артилерійські пристрої, які ви пропонуєте привезти, потрібні будуть через пару місяців, коли у нас з’явиться своя артилерія. Бригада ще не сформована остаточно”. Про це повідомляє засновник проекту «Повернись живим» Віталій Дейнега на сторінці руху в Facebook https://www.face
Минуло 9 місяців, і на місці, де ми говорили, я зустрів “Ятраня”. До нього, тут керував легендарний «Біба» з 90-го батальйону. Але 90-ий бат пішов на демобілізацію, і їх потрібно було міняти. Сюди зайшла 5-та батальйонно-такт
Я намагаюся не ставити зайвих запитань і не писати того, за що мені буде вдячна “та сторона”. У цьому пості буде тільки вже відома їм інформація, або інформація, яка не має військової цінності.
Для початку я хочу пояснити термін БТГр. Справа в тому, що наша армія поділена на бригади або полки (це якщо говорити дуже грубо). Бригади і полки складаються з батальйонів і окремих рот. Більшість бригад у нас мають “спеціальність”: піхотні, мотопіхотні, механізовані, танкові, десантні, артилерійські. Але проблема в тому, що сучасні війни рідко ведуться в масштабах бригад (3000-4000 чол). В основному це рівень рот (до 70-80 чол). Тому сучасні армії будуються на основі організмів, які самі мають озброєння і солдатів різних профілів: танкісти, десантники, інженери, артилерія, піхота, ППО. Самостійних організмів, здатних виконувати складні бойові завдання, не привертаючи допомоги ззовні. Росія вже давно це усвідомила, під Іловайськом ми зустрілися саме з російськими БТГр. Маленькими арміями, здатними на самостійне проведення таких складних операцій.
У серпні в селища Водяне і Дослідне, що знаходяться на відстані 1-2 км від зльотки зайшов 5-ий БТГр 81-ї бригади, щоб ротувати героїчний 90й окремий аеромобільний батальйон.
Хлопці були сформовані на основі самих різних частин. Тут є і колишні бійці Правого сектора. Сам Ятрань був ротним в сімнадцятому батальйоні, який без малого рік залізною рукою тримає Дзержинськ у складі України. На його позиції, до речі, був і наш тепловізор. До Ятрань він був у Дебальцеве. Як командир, він і його солдати брали участь або самостійно проводили операції по звільненню таких точок як: Уткіне, Адріанополь, Федорівка, Майорського. Зараз “Ятрань” є одним з тих офіцерів, на яких тримається оборона зони донецького аеропорту.
Завдання вкрай непросте, навіть в умовах перемир’я. Я не знаю, що там вчора говорив Лисенко на тлі білого аркуша паперу, але тут не було жодної ночі тиші. Якщо порівняти з весняною ситуацією (крайній раз я був тут у травні), то ситуація набагато спокійніша. Але диверсанти і снайпера не поділися нікуди. Ну а вчора взагалі був цирк – сепари били самі по собі. Гради або установки для стрільби одиночними ракетами цієї РСЗО стріляли з Спартака (підконтрольного сепарам) у бік Донецька. Цирк можна було спостерігати з позицій біля Дослідного. Навіщо вони це робили – не зрозуміло. Те ж саме Ятрань бачив у Дебальцевому, коли сепарські снаряди лягали в самий центр міста. Це явно робилося спеціально, аж надто далеко “прилітало” від наших позицій. Точно так само як і “блукаючий міномет”, який виникав у самому Дебальцеве і стріляв по черзі в нашу і сепарську сторону, яка провокує нову хвилю ескалації. “Бий своїх, щоб чужі боялися”, – хороша ілюстрація такої тактики сепаратистів.
Цей пост я пишу з Водяного. Коли ми доберемося до Києва – я підготую ще кілька. Ці хлопці заслуговують багато хороших слів і, їхню історію буде цікаво читати.
Зараз я б хотів сказати про одну проблему. Справа в тому, що вісімдесят першому бригада у повному складі перебуває в АТО. Це ново сформована десантна бригада. Для них вибрали нові місця постійного базування. Всі ці місця знаходяться в Донецькій області. Пункт постійної дислокації 5 БТГр знаходиться в Слов’янському районі.
Більшості батальйонів і бригад допомагають жителі їх рідних міст. 57а бригада і 3й полк спецназу – Кіровоград, 72я бригада – Біла Церква, 95я бригада – Житомир, 80я – Львів, 5я БТГр – маленьке місто Слов’янського району, Донецької області. Тут набагато менше патріотів, а ті які збереглися, не здатні купувати дорогу техніку. 90-ий бат, який вони поміняли, був упакований волонтерами, ще з часів героїчної захисту донецького аеропорту (вони були останніми, хто звідти вийшов). 90-му допомагали всі і величезний внесок зробили і ви, наші дорогі спонсори. Тільки від нашої групи у них було: 6 тепловізорів, 5 ПНВ, 1 нічний і один тепловізійний приціли. Це тільки від однієї волонтерської групи… У 5-му БТГр ситуація зовсім інша. І її треба терміново виправляти. Я не буду називати позиції, навряд чи ви знаєте їх назви (і дай вам Бог, ніколи їх не впізнати), але туди потрібні тепловізори. За кілометр від зльотки ДАП вони на вагу золота, або на вагу людського життя. Навіть зараз. Всього потрібно ще 4. Я б почав з двох. 2 тепловізора Pulsar HD50S по 2800 $ за штуку. Я б хотів їх привезти вже в самий найближчий час. Тому що вже сьогоднішньої вночі їх дуже не вистачало. П’ятий БТГр не винна, що у них немає рідного проукраїнського міста, жителі якого їх підтримують щосили. Вони гідно змінили тут 90-ий батальйон, не забруднивши їх героїчну сторінку в цій війні. І я пропоную їм допомогти.
Репост
І ПРАЦЮЄМО!
Віталій Дейнега
Проект «Повернись живим»
http://twitter.c
http://www.youtu
Звітність за посиланням: savelife.in.ua/r
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко
